Інформація для батьків

Національний портал імунізації

 

Як оптимально організувати дистанційне навчання дитини

Пам’ятка для батьків 

Вимушене дистанційне навчання стало викликом для всіх учасників освітнього процесу: вчителів, учнів та батьків. 

Зараз більшість школярів перейшло на навчання онлайн.  Організація навчального процесу в Україні створено Національний портал з імунізації vaccine.org.ua, який символічно запущено в роботу напередодні Європейського тижня імунізації 2023 відрізняється від очного навчання дітей. В першу чергу тим, що дітям СКЛАДНІШЕ ВЧИТИСЯ ДОМА. Кожна третя дитина перебуває у стресовому стані/тривозі, пов’язаній зі сформованими обставинами.

Однією зі складових стресу є втрата тієї стабільності та структурованості (зрозумілості), яка була, коли дитина мала чіткий режим, розклад і розуміння, що за чим йде. Зараз цього немає. 

Стрес і тривога, яку можуть відчувати діти, безумовно буде і вже відбивається на їхній пізнавальній активності (допитливості), навчальній мотивації, успішності.

Стрес — це не найсприятливіший ґрунт для розвитку. Для того щоб допомогти дитині створити позитивну атмосферу для навчання, систематизувати і структурувати (тобто зробити зрозумілим) цей процес, пропонуємо такі кроки.

Стабільність і зрозумілість — це те, що для дітей створює якусь зону безпеки. А адже саме в безпеці діти прагнуть розвиватися, вчитися і пізнавати світ. Складіть новий розклад для дитини. Повісьте його на видноті, намагайтеся дотримувати режиму дня (підйом в один і той же час, перерви, прийом їжі тощо). Режим позитивно позначається і на нервовій системі дитини.

Якщо немає своєї кімнати, то хоча б свій куточок + навушники. Де будуть ТІЛЬКИ потрібні для «цього» уроку матеріали. Усі зайві предмети, що відвертають увагу, доцільно прибрати. Також на працездатність дитини впливає світло — яскраве і холодне освітлення стимулює мобілізацію систем організму і підвищує пильність.

Дитина не повинна сидіти в піжамі. Вона і так навчається вдома (у дітей будинок не асоціюється з навчальною діяльністю, а більше з відпочинком). Учневі буде значно простіше надіти на себе «роль учня» і переключитися на заняття, якщо він буде одягнений у відповідний (асоціюється з навчанням) одяг. Це якась уніформа, що допомагає не забувати, де ти і що ти робиш.

Фокус уваги школяра на відеоконференції / уроці 20 хвилин. Не більше. У старших школярів 30 хвилин і то у разі внутрішньої мотивації й інтересу до предмета. Скільки триває видеоурок? 40? 45 хвилин? Дитина докладає чимало зусиль, аби сконцентруватися і зрозуміти, що їй через екран намагаються донести. Енергії витрачається більше, ніж на звичайному уроці. Тому вкрай важливо, аби діти перемикали свою увагу і відпочивали між уроками (по можливості не в гаджетах). Братися до виконання домашньої роботи, яку чомусь задають в онлайн-школі, доцільно не раніше, ніж за годину-півтори після закінчення уроків. Дитині потрібно переключитися, відпочити, пограти і перезарядитися.

Провідна діяльність школярів середніх  класів — це спілкування. Та й в цілому школярі (зокрема молодші) звикли проводити багато часу в колективі спілкуючись, тому можуть відчувати дискомфорт в ізоляції. Заохочуйте спілкування, розмови, скайп-колли, можливо, навіть якісь ігри онлайн з однокласниками. Загалом, створюйте і заохочуйте умови, у яких дитина може поспілкуватися з однолітками (безпечно, звісно ж).

Нові умови навчання, тиск суспільства, страхи і тривога заважають дитині розуміти і вчитися як раніше. Отже, якщо помітили, що оцінки й успішність вашого сина / дочки погіршилася — НЕ СВАРІТЬ І НЕ ТИСНІТЬ, а навпаки, зверніть увагу на ситуацію. Адже це може бути однією з ознак стресу. Дитина потребує допомоги і відкритого діалогу з батьками. Дітям складно. Якщо ми ще будемо стояти у них над душею, вимагаючи тільки позитивних оцінок, то це посилить їхню тривогу, погіршить стосунки з ними. Зараз як ніколи вдалий час для перегляду і переосмислення своїх вимог стосовно дитини.

Не змушуємо дитину, а мотивуємо! Водночас не забуваємо відзначати її успіхи. Якщо порівнюємо, то тільки із самим собою. Навчайте дітей помічати хороше в обставинах, що склалися, розмовляйте, хваліть і підтримуйте. Ось такі базові та найнеобхідніші правила, що допоможуть правильно організувати процес дистанційного навчання.

Надходження в перший клас – це дуже відповідальний момент у житті підростаючого дитини. Батьки постійно турбуються про те, коли ж потрібно починати займатися з малюком, щоб підготувати його до школи і що має обов’язково вміти дитина до 6-7 років. Що ж таке правильна підготовка до школи? Як визначити, чи достатньо у малюка знань для того, щоб без проблем розпочати навчання в першому класі? Які існують програми підготовки дітей до школи?

Коли починати підготовку до школи?

Всі батьки найчастіше діляться на дві категорії: перша починають готувати своє чадо до школи фактично з перших років його життя, інші ж схиляються до того, що підготовка до школи в 6 років – найбільш підходящий варіант. Однак парадокс в тому, що ні ті, ні інші не праві.

Виявляється, дітей не потрібно спеціально готувати до вступу в перший клас в інтелектуальному плані, адже головна програма підготовки дітей до школи – це всі ті знання, які малюк отримує, пізнаючи навколишній світ. Коли батьки поступово діляться з дитиною тими знаннями і вміннями, якими володіють самі, малюк засвоює інформацію від них, тому якась особлива програма підготовки до школи дошкільнят не потрібна, за умови, що мама з татом і так достатньо займаються зі своїм чадом.

Зовсім інша справа, коли батьки хочуть віддати свого малюка на навчання в яку-небудь престижну гімназію – в цьому випадку дійсно варто розглянути додаткові методики підготовки до школи, але краще в будь-якому випадку робити це безпосередньо за програмами, рекомендованими в обраному навчальному закладі.

Батькам же майбутніх школярів, які збираються вступати в звичайний освітній заклад, достатньо лише зрозуміти, чи володіє їхній малюк необхідними навичками та вміннями, необхідними в першому класі, і при необхідності трохи потренувати його.

Необхідні для вступу до школи навички та вміння малюка

Більшість батьків віддають дітей до школи строго по досягненню ними віку 7 років, проте деякі мами і тата роблять це трохи раніше – в 6 або 6,5.

Для підготовки до школи 6 років – це той вік, в якому дитина вже повинен володіти певними навичками і вміннями, полегшують його надходження в освітню установу.

Найперше знання, яким повинен володіти дошкільник в обов’язковому порядку – це вміння називати цілком своє ім’я, прізвище та по батькові, а також ПІБ найближчих родичів: мами, тата, брата чи сестри, бабусі і дідусі. Для того, щоб перевірити це, достатньо періодично ставити йому відповідні питання.

Програма підготовки до школи передбачає, що дитина 6-7 років повинна знати, як називаються пори року, дні тижня, кількість місяців у році. Перевірити це дуже легко, задавши малюкові навідні запитання, наприклад:

• В який день ми ходили на новий майданчик?
• Коли у тата буде вихідний?
• Як називається пору року, коли на вулиці йде сніг, і ти одягаєш теплі речі?
• коли можна купатися?
• коли ми будемо наряджати ялинку?
• У якому місяці твій день народження?

У підготовку дітей до школи входить і навчання їх початковим навикам читання. Немає нічого страшного в тому, що малюк не може швидко і впевнено прочитати цілу сторінку книги – для вступу в перший клас достатньо вміти читати хоча б кілька найпростіших пропозицій, можна навіть по складах.

Багато батьків включають в підготовку до школи і навчання дитини навичкам письма. Насправді малюкові-дошкільнику достатньо вміти друкованими літерами написати два-три слова.

Велике значення в методиках підготовки до школи грають базові математичні знання. Малюк-першокласник повинен уміти впевнено вважати в прямому і зворотному порядку до двадцяти, і виконувати найпростіші математичні дії з числами до десяти: вичитати і складати їх. Перевірити, чи добре малюк знає початкову математику можна, поклавши перед ним кілька яблук і попросивши його порахувати їх. Після первісного рахунку можна прибрати кілька яблук – нехай малюк порахує, скільки забрали і скільки залишилося.

Важливе вміння, яким повинні володіти всі діти-дошкільнята – це здатність об’єднувати слова або предмети за рядом ознак, а також знаходити подібності або відмінності між ними, і вибирати зайве слово або предмет з ряду представлених. Це називається логічним мисленням. Програма підготовки дітей до школи обов’язково повинна включати в себе такі вправи для розвитку логіки:

• Що спільного між предметами або картинками?
• Знайди відмінності!
• Вибери зайве слово в ряду

Дитина, що надходить в школу, повинен володіти нормальним словниковим запасом і хорошою пам’яттю. Він повинен повторити як мінімум 7 з 10 названих йому слів, знати, як називаються геометричні фігури, основні кольори, тварини і птахи, а також вміти відповідати на логічні запитання на кшталт:

• Що відбувається вранці – схід сонця або захід?
• Яка пора року настає пізніше – зима чи весна?
• Яка тварина більше – вівця або кінь?
• Як називається дитинча коні? А кішки, собаки, корови?

Важливий момент в програмі підготовки до школи – вміння малюка складати, запам’ятовувати і фантазувати. Дитина повинна вміти описувати своїми словами, що намальовано на картинці, складати невеликі історії, переказувати прочитані казки чи оповідання, а також розповідати напам’ять невеликий вірш в 2-3 чотиривірші.

Підготовка до школи – це також і вміння крихти малювати. Професійних художніх навичок від малюка ніхто, звичайно ж, вимагати не буде, проте він повинен вміти намалювати геометричні фігури, схематичне зображення людини і прості об’єкти (сонце, будиночок, квітка і т.д.).

Психологічна та соціальна підготовка дитини до школи

У програму підготовки до школи дошкільнят батьки обов’язково повинні включити навчання малюка основним поняттям. Кроха повинен мати уявлення про те, що таке добро і зло, чим відрізняються погані вчинки від хороших, як поводитися з дорослими, як спілкуватися з однолітками.

Не зайвим буде включити в процес підготовки до школи та навчання малюка базовим навичкам самообслуговування. Дитина до шкільного віку повинен вміти самостійно одягатися, розкладати предмети і прибирати їх на покладені місця, приводити себе в порядок, шнурувати черевики.

Батькам варто заздалегідь пояснити своєму малюкові, що готується до вступу до першого класу, подробиці про те , що являють собою шкільні уроки, зміни, домашні завдання, підручники, як треба спілкуватися з вчителями та однокласниками. Важливо, щоб дитина розуміла, що таке дисциплінованість, відповідальність і правила поведінки в шкільних стінах, адже тільки тоді його процес адаптації до нового розпорядку дня і незнайомій атмосфері пройде більш легко і спокійно.

Згідно закону України "Про повну загальну середню освіту" а саме статті 9.

Забезпечення рівного доступу до здобуття повної загальної середньої освіти

1. Рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом:

визначення правил зарахування до закладів освіти;

зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім випадків, визначених законодавством;

територіальної доступності повної загальної середньої освіти;

фінансування закладів освіти за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в обсязі, достатньому для виконання державних стандартів та ліцензійних умов;

дотримання вимог законодавства щодо доступності закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;

викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;

використання розвиваючих засобів і методів навчання, що враховують особливі освітні потреби учнів та сприяють успішному засвоєнню змісту навчання і розвитку дитини;

навчання дітей, які є сліпими, глухими чи сліпоглухими, за допомогою найбільш прийнятних для таких дітей мов, методів і способів спілкування в освітньому середовищі (просторі), яке максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвитку, зокрема шляхом використання в освітньому процесі української жестової мови та/або абетки Брайля;

дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.

2. Зарахування дітей до закладу освіти на конкурсних засадах (проведення будь-яких заходів, спрямованих на перевірку знань, умінь, навичок чи інших компетентностей дитини) для здобуття початкової освіти забороняється, крім закладів спеціалізованої освіти і приватних закладів освіти.

До комунального закладу освіти для здобуття початкової та базової середньої освіти у порядку, визначеному законодавством, обов’язково зараховуються всі діти, які:

проживають на території обслуговування закладу освіти;

є рідними братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту в цьому закладі освіти;

є дітьми працівників цього закладу освіти.

Діти з особливими освітніми потребами, які проживають на території обслуговування комунального закладу освіти, мають право на першочергове зарахування до нього у порядку, визначеному законодавством, для здобуття початкової та базової середньої освіти.

Зарахування дітей до державних, комунальних закладів освіти для здобуття базової середньої освіти може здійснюватися на конкурсних засадах, якщо це не порушує право учнів, які здобули початкову освіту в цьому закладі освіти, на продовження навчання в ньому та за умови, що кількість поданих заяв про зарахування перевищує загальну кількість вільних місць у відповідних класах.

3. Зарахування дітей до державних, комунальних і корпоративних закладів освіти для здобуття профільної середньої освіти (академічного або професійного спрямування) відбувається на конкурсних засадах. Конкурс може не проводитися, якщо кількість поданих заяв про зарахування не перевищує загальної кількості вільних місць у відповідних класах.

4. Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних і комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до приватних і корпоративних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти визначається засновником (засновниками).

Порядки зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів спеціалізованої освіти затверджуються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідній сфері.

5. Зарахування осіб до спеціальних закладів загальної середньої освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

ЩО ПОТРІБНО МАЙБУТНЬОМУ ПЕРШОКЛАСНИКУ:

1. Шкільна форма.

2. Спортивна форма.

3. Спортивне взуття.

4. Змінне взуття.

5.Альбом і фарби (гуаш або медові). Пензлики для малювання (2шт).

6. Кольорові олівці та фломастери.

7. Кольоровий папір, кольоровий картон.

8. Ножиці із закругленими кінчиками.

9. Клей ПВА.

10. Пластилін, дощечка із стеками.

11. Папка для праці (за бажанням).

12. Конструктор будь-який.

13. Зошити (10 в косу лінію, 10 в клітинку).

14. Обгортки для підручників та зошитів.

15. Папка для зошитів.

16. Пенал (2 ручки, простий олівець, лінійка, гумка).

З повагою адміністрація школи, учитель перших класів

    Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.
    Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми.     Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.
       На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:
- погіршення екологічної обстановки;
- збільшення питомої ваги "синтетичного" харчування, насиченого консервантами та барвниками;
- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;
- зменшення фізичних навантажень;
- "стресогенне" напружене міське життя.
     Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.
 

  Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.
   Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.
    Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.
     А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.
     Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.
Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.
     Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит.  Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.
     Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

• Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків

   Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!
      Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.
Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед.    Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.
  І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.

Для того щоб допомогти вам краще та ясніше усвідомити свої сто­сунки з дитиною, пропонуємо невеликий «Тест для батьків».

Серед усіх речень треба відмітити ті з них, які ви вважаєте пра­вильними.

Діти не розуміють своїх батьків, тому що:

1. Діти не бажають витрачати зусилля, щоб зрозуміти батьків.

2. У дітей недостатній життєвий досвід.

3. У них не вистачає розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі.

4. Ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків.

5. Діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють.

6. Дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитись.

7. Діти відчувають, що батьки їх не люблять, та роблять все «на зло».

8. Батьки не вважають за потрібне пояснювати дітям свої вимоги.

9. Батьки зловживають довірою та довірливістю своїх дітей.

10. Діти не шукають розуміння, а бажають виконувати свої

забаганки.

Відмітьте, до якої групи (А чи Б) належать ваші відповіді: А: 1; 3; 5; 6; 10 (винні діти); Б: 2; 4; 7; 8; 9 (винні батьки).

Батьки не розуміють своїх дітей, тому що:

1. Впевнені, що діти добре їх розуміють, але вдають зворотне, щоб досягти «свого».

2. Вважають, що їм «нічого та нікого» розуміти, тому що діти малі, а тому — дурні.

3. Впевнені, що діти самі повинні навчитися їх розуміти, якщо бажають уникнути покарання.

4. Батьки забули той час, коли самі були дітьми.

5. Батьки й так багато віддають своїм дітям, щоб витрачати сили ще й на їх розуміння.

6. Впевнені, що якщо буде «дуже потрібно», то вони примусять дітей розуміти свої вимоги.

7. «Повне розуміння» однаково неможливе, а інше не варте витрачених сил.

8. Впевнені, що все налагодиться само по собі, без якогось розуміння.

9. Батьки не вважають за потрібне поводитися так, щоб діти їх розуміли.

10. Діти не бажають бути слухняними тому, що не люблять підкорюватися.

Відмітьте, до якої групи (А чи Б) належать ваші відповіді:

А: 1; 2; 3; 7; 10 (винні діти); Б: 4; 5; 6; 8; 9 (винні батьки).

Якщо ви. обрали варіанти А та 2А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте від­повідальним за характер стосунків.

Якщо ви обрали варіанти 1Б та 2Б, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.

Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді і А і Б, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній процес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.

Психолог школи

           Особистісний розвиток – важлива умова гармонійного входження дитини у шкільне життя, її оптимістичного самопочуття, відкритості новим науковим знанням, досягнення нею успіхів у навчанні, задоволеності своїм шкільним буттям. Охоплення п’ятирічок суспільним дошкільним вихованням забезпечить психологічну готовність до навчання у школі.

У структурі готовності найчастіше прийнято виділяти наступні компоненти: І морфологічну готовність, ІІ психологічну, й ІІІ соціальну.

Критеріями І морфологічної готовності дітей до навчання у школі є: стан здоров’я (фізіологічна готовність), рівень фізичного розвитку; біологічна зрілість дитини.  Фізіологічну готовність дітей до систематичного шкільного навчання визначають медики. У медичній картці майбутніх першокласників містяться досить докладні відомості про соматичний розвиток дитини (вага, зріст, пропорції тіла, інші відомості щодо вікової норми).

ІІ. Психологічна готовність складається з кількох видів готовності: інтелектуальної (пізнавальної), емоційно-вольової, мотиваційної.

У зміст інтелектуальної готов­ності включають не лише словни­ковий запас, світогляд, спеціальні вміння, а й рівень розвитку пізна­вальних процесів; їх орієнто­ваність на зону найближчого роз­витку дитини, наочно-образне мислення; уміння виділяти на­вчальну задачу, перетворювати її в самостійну мету діяльності.

Даний компонент готовності передбачає наявність у дитини світогляду, запасу конкретних знань. Дитина повинна володіти планомірним і розчленованим сприйняттям (типи сприйняття: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний), аналізом, синтезом, узагальненням досліджуваного матеріалу, значним обсягом пам'яті.

Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина вміє, ставити мету, намічає план дії, приймає рішення, докладає зусиль до його реалізації, долає перешкоди. У неї формується довільність психіч­них процесів. Спостерігається емоційно-позитивне ставлення до навчання у школі. Відсутні імпульсивні реакції і вияви три­вожності.

Мотиваційна готовність сфор­мована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, посісти нову соціальну роль — роль школяра, сформоване ставлення до вчителя як до дорослого, що володіє особ­ливими соціальними функціями, є бажання займатися з учителем, розвинуті необхідні форми спілку­вання з однолітками (уміння вста­новлювати рівноправні стосунки), домінують мотиви навчання, є прагнення до здобуття знань, інте­рес до навчальних занять.

Готовою до шкільного навчан­ня є дитина, яку школа приваб­лює не зовнішньою стороною (ат­рибути шкільного життя — порт­фель, підручники, зошити), а мож­ливістю одержувати нові знання.

ІІІ. Що розуміється під соціальною готовністю дитини? Соціальна готовність складається з кількох компонентів: мотиваційного, що містить ставлення до іншої людини як до вищої цінності, - вияв доброти, уваги, турботи, допомоги, милосердя; когнітивного, який по­в'язаний із пізнанням іншої люди­ни, здатністю зрозуміти її особли­вості, інтереси, потреби, побачити труднощі які, виникли перед нею, помітити зміни настрою, емоційно­го стану; поведінкового, який по­в'язаний із вибором адекватної си­туації способів спілкування, етич­но цінних зразків поведінки.

Соціально компетентна дити­на добре орієнтується в новій си­туації; здатна вибрати адекватну альтернативу поведінки; знає міру своїх можливостей; уміє попросити про допомогу і надати її; поважає бажання інших людей, може залучитися до спільної діяльності з однолітками й дорослими. Вона не заважатиме своєю поведінкою іншим, уміє стримуватися і заяви­ти про свої потреби у прийнятній формі. Соціально компетентна ди­тина здатна уникнути небажаного спілкування. Вона відчуває своє місце в товаристві інших людей, керує своєю поведінкою і способа­ми спілкування.

Цей компонент готовності містить у собі формування в дітей якостей, завдяки яким вони мог­ли би спілкуватися з іншими дітьми, вчителем. Дитина прихо­дить до школи, класу, де діти роб­лять загальну справу, і їй необхід­но володіти досить гнучкими спо­собами встановлення взаємин з іншими дітьми, необхідні вміння ввійти в дитячу спільноту, діяти разом з іншими, уміння поступа­тися і захищатися. Таким чином, даний компонент припускає роз­виток у дітей потреби у спілку­ванні з іншими, уміння підкоря­тися інтересам і звичаям дитячої групи, розвиток здатності справ­лятися з роллю школяра в ситу­ації шкільного навчання.

1. Розвивайте у дитини загально пізнавальні вміння: спостерігати, концентрувати увагу, порівнювати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати побачене і почуте, виробляти самостійні судження, висувати елементарні припущення. Цьому сприятимуть родинні відвідування музеїв, театрів, клубів, а також походи на природу, у сквери, парки.

2. Залучайте дітей до високохудожньої літератури, збагачувати запас літературних, художніх вражень. Вчити правильному спілкуванню з книгою, вчити користуватися книжковим та журнальним фондом бібліотеки.

3. Вчить розрізняти жанри: портрет, натюрморт, пейзаж, відвідувати з дітьми виставки, музеї, виставочні зали. Залучайте дитину до національної та світової культур, навчайте бачити, відчувати, милуватися чарівним світом мистецтва, розвивайте інтерес до українського народного мистецтва.

4. Розширюйте коло спілкування дитини з дітьми різного віку, відчувати задоволення від спільної діяльності з ними. Виховувати у дитини вміння керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свої інтереси інтересам колективу.

5. Навчайте дитину вести діалог (за столом, в гостях, при розмові по телефону, в громадських місцях).

6. Проводьте  з дитиною спеціальні ігрові вправи з розвитку та вдосконалення звукової культури мови та ігри «слухаємо звуки вулиці», «хто як кричить?», підбирати близькі слова за звучанням (петрушка-ватрушка).

7. Тренуйте дрібні м’язи рук (малювання, ліплення, конструювання).

8. Розвивайте креативні якості дитини. Організовуючи життєдіяльність старших дошкільників у сім’ї сміливіше запроваджуйте експериментування, дослідництво, надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення, відстоювати власну точку зору.

9. Демонструйте  повагу до вибору дитини, її спроб самостійно розв’язувати будь-які проблеми.

text-align: center;/span